Завантаження
  • Закрито
Статистика конкурсу
  • Учасники: 4
  • Записи: 6
  • Подобається: 1
  • Переглядів: 1725
  • Тривалість конкурсу Кінець
  • Записи Кінець
  • Голоси Кінець

Летить, пронизує, реве…. Блакитний рій, безмежний, довгий. З собою він багато забере, В кінець пливе… Неначе янгол босоногий. Ненавистю окутує й мене, Як зустрічаю поглядом ті очі, Ковтаю лиш мовчання те німе, І дивлюсь в глиб, у темінь злої ночі. А ти ревеш, пронизуєш, пливеш, Знов забираєш на війну, й не хочеш. Їх батареями, ти знову й знов гребеш, Усих - повинних і охочих. Вокзальний рій страшніший від усіх, Що лиш душа ридає караулом. Ти убиваєш при відправці сміх... Хвилина - мить, з тремтячим перекуром. Той грізний потяг розриває нить, Закоханих, подружніх і близьких. І він не знає, як їм всім болить, Він їде в даль та все пихтить й пихтить… І все ж, колись, крізь коло перепон, Тебе зустрінуть, вірь, вже не слізьми. А з радістю зустрінуть твій вагон. Бо привезеш солдат з нічної тьми. Вишневська Дарія

Поширити запис

Опис

Нічний потяг забирає наших солдатів в пекло, але, скоро, він і поверне їх назад.
Вірш присвячений коханому солдату....